Танці на нервах

20

Я займаюсь народними танцями вже років 13-14. І все це час в моєму оточенні спливали люди, які вважають цей стиль хореографії дурним/нудним/простою/застарілим — потрібне підкреслити. І про свою «єдино вірною і правильної» точки зору їм обов’язково треба було кричати на всю Іванівську. Я ж просто задолбался відповідати на їхні нападки.

Пройдемося по пунктах:

  • Ні, народний танець — це далеко не два прихлопа, три прихлопи. Це не те ж саме, що танець твоєї тітки Зінаїди на весіллі у родичів або танець навприсядки з американського фільму про поганих росіян. Часто це складна лексика, що вимагає координації і належної фізичної підготовки.
  • Ні, народний танець і фольклор — це дві великі різниці. Фольклорний танець значно простіше і ближче до народу, народний ж орієнтований на сцену, він ближче до балету. З тієї ж самої причини я не знаю напам’ять народного календаря прийме, не сплету тобі постоли і не розкласти по акордах «У полі береза стояла».
  • Ні, милий чоловік, лексика народного танцю включає не тільки присядку і ковырялочку. Так, вони зустрічаються там, але набагато рідше, ніж тобі здається.
  • Кажеш, все це просто? А ти приходь до нас на репетицію. Я гарантую, що довго ти там не протримаєшся.
  • Ні, Марія Іванівна, у школі я нічого танцювати не буду. Чому? Та хоча б тому, що у нас маленька сцена, мені не дадуть костюм, та й взагалі на хрін треба.

Милі, кохані мої друзі, родичі, вчителі, знайомі, постарайтеся не робити поспішних висновків про моїх заняттях, не розібравшись до кінця в їх суть. Зламайте вже нарешті свій стереотипний погляд на світ. А поки задовбали!